База даних›Істоти›Косяковий велет

Банк даних

«Більшість біосфери — це пустка. Волога пустеля глибиною в п'ять тисяч метрів. Життя біля поверхні має свій час під сонцем, а тоді помирає. Усе мертве спадає на дно, щоб стати поживою для химерних організмів. Але в тій пустці є і форма. Сама сутність порожнечі, кромішня пітьма й тиша. Тиша в океані, сповненому голосів. Затишшя після гризького кінця крику. Вони довершені. Скупчення зубів: один косяк, багато особин. Самці спершу їздять на більшій за себе матері, а згодом — на самиці. Їздці роздирають меншу здобич. Матір/самиця бере на себе більшу. Їм потрібна холодна, жорстока сила волі, щоб терпляче зносити голод. Але у водяній пустелі вони завжди голодні. І завжди терплячі. На Землі було місце, яке прозвали точкою Немо. Найвіддаленіше від будь-якої суші. Туди скидали відпрацьовані супутники. Можливо, у протейській точці Немо океан навчився їсти те, що дають. Можливо, він спраглий здобичі з зірок». — Вузол НоА GCI-ZZ-AHI1, «Сон сонара»